Сучасна медицина принесла багато революційних методів, щоб врятувати багато зникаючих життів, і ми, здається, до цього звикли. Однак якщо ми оглянемося на давні часи, то зрозуміємо, наскільки щасливі ми зараз. Тому що тоді, навіть якщо смерть не могла бути точно підтверджена, це є неймовірним для сучасних людей, але це було дуже поширеною справою в минулому.
У деяких вікторіанських романах жахів є багато гротескних та незрозумілих історій. І в ньому згадується сюжет живого.
Через розвиток та спрощення медичної науки на той час люди, можливо, неправильно оцінили, що люди, які перебувають у стані призупиненої анімації, насправді померли. Тому я поклав пацієнта в труну і поховав її під землею. Через певний проміжок часу людина, що зупинилася, може прокинутися, але виявить, що він уже перебуває у темній, вогкій та вузькій труні, і уявіть, наскільки відчайдушною буде ця ситуація. Таким чином, утворилася труна безпеки.
Насправді історія сповнена випадків передчасного поховання живих людей, багато вмираючих пацієнтів будуть оголошені мертвими, а потім житимуть у темній закритій труні. Врятуються лише кілька щасливчиків. Більшість людей переживають страшну другу смерть ще до смерті.
Тафофобія: страх живого
"Що робити, якщо я прокинусь у могилі!" Це лінія Джульєтти у п’єсах Шекспіра, і цей ситком чудово відображає дуже реальний страх бути похованим живим. До появи сучасної медицини люди нічого не могли зробити з цього страху.
Цей страх має спеціальний науковий термін - Тафофобія, що означає боятися жити в могилі. Виявляється, цей страх не безпідставний. Особливо через століття після середньовіччя повідомлялося про багато нещасних випадків, які спричинили смерть.
Ці аварії додають більше жаху тафофобії. У той час деякі громадські діячі публічно заявляли, що бояться занадто рано поховати його. Сюди входив Андерсен і просив людей перерізати йому вени після його смерті. Президент Вашингтона, хімік Нобел, піаніст і композитор Шопен усі просили порізати своє серце після смерті, щоб переконатися, що вони справді мертві.
Передчасне похорон
У західних країнах імміграція, поселення та вієкультура означають передчасне поховання. Жити живим - це дуже жорстокий і жахливий спосіб вмирання. На додаток до деяких нещасних випадків, історія говорить нам, що поховання в живих є також способом смерті в багатьох культурах світу, таких як спалювання книг та конфуціанство під час правління династії Цінь.
Навіть якщо його неправильно оцінити, кількість людей, похованих живими, все ще дуже насторожує. У 1799 році германський Генріх Кппен заявив, що в Європі через помилкову смерть було поховано живу третину пацієнтів.
Звичайно, це число постійно змінювалося майбутніми поколіннями, поки Джон Стерн у 1817 році не стверджував, що, можливо, лише один із 1000 пацієнтів передчасно був допущений до могили.
Але з будь-якої причини, передчасне поховання - це один із найгірших способів поводження з тілом пацієнта. Пацієнти, які прокидаються в труні, стануть надзвичайно панічними і поступово помруть від зневоднення та повільного задухи. Оскільки повідомлення про такі випадкові випадки поховань продовжували зростати, ця проблема була поширена протягом 18-19 століть.
У багатьох літературних творах ми можемо побачити занепокоєння людей щодо цього терористичного інциденту. Люди складали всілякі правдиві та неправдиві чутки з різних вигаданих сюжетів. Щоб впоратися з таким видом страху, деякі люди бачили можливість бізнесу винайти різні пристрої, щоб цього уникнути, а труна безпеки - одна з них.
Відродження в труні
Деякі з найбільш ранніх заходів безпеки щодо передчасного поховання відносяться до середини 18 століття, коли люди клали плити на труну. Якщо в труні є ознаки життя, дихання людини спричинить туман внутрішніх приміщень склянки, тим самим надаючи підказки кожному, хто проходить через могилу. З часом труни безпеки були розроблені, щоб вони стали все більш досконалими, все для того, щоб не пропустити найкращий час, щоб врятувати життя людей, а також надіслати повідомлення про допомогу людям на місцях.
Найдавніший задокументований випадок використання безпечних трун походив з порядку похорону принца Брунейда, смерті принца Брансвіка в січні 1792 р. Дизайн його труни безпеки дуже делікатний, включаючи невелике вікно, повітряну трубку і спеціальний замок, встановлений всередині труни, який можна розблокувати ключем у кишені померлого. Але немає сумнівів, що покійний принц не мав можливості скористатися цим ключем.
У наступні кілька десятиліть труни безпеки мають нові риси, і майже всі конструкції містять елементи дзвінка. Встановіть на землю дзвін і з'єднайте його з внутрішньою стороною труни мотузкою. Дизайнер сподівається дати можливість похоронцю надіслати сигнал лиха, щоб нічний могильник знав, що померлий насправді не помер.
Цей, здавалося б, простий метод має фатальні вади. Перш за все, фактор зовнішнього збудження не враховується, тому що труп всередині труни спричинить зміщення частини тіла через гниття, і дзвін буде вібрувати, що спричинить багато подій улонг.
У 19 столітті кілька дизайнерів виділялися, щоб змагатись за найкреативнішу похоронну назву, що зробило надгробну будівлю більш складною та дорогою. У 1822 році німецький лікар Адольф Гусмус особисто пережив досвід поховання живим і продемонстрував, як його винахід вижив, поки його поховали живим.
Гусмус кілька годин провів у підземній труні і навіть сильно пообідав у труні. У труні є сантехнічний пристрій для передачі їжі, а вентиляційний пристрій також має пристрій для передачі сигналу лиха. Цей експеримент, безсумнівно, розвіяє побоювання серед тих, хто підозрілий.
Але не всі труни безпеки покликані бути ефективними. Паризький юрист на ім’я Карміс просував до своїх клієнтів труну безпеки, яку розробив царський дворець.
За словами Каміса, ця труна - це пристрій, здатний раз і назавжди вирішити невизначеність смерті і показати її перед громадськістю. Молодий помічник був похований живим у цій труні безпеки, але не вдався через збій сигнальної системи. Молодий помічник майже не уникнув смерті.
У наступні кілька десятиліть труни безпеки ніколи насправді не припиняли генерувати нові ідеї, і патенти на труни безпеки завжди з'являються. Поняття безпеки труни також було внесено до сучасності. Наприкінці 20 століття ці патенти включали в себе раційні системи, сигналізації, сердечні монітори та дихальні засоби.
Мелодія від смерті
Історія безпечних трун з’являється на всіх рівнях суспільства, що дає громадськості багато сленгу, пов’язаного з трунами безпеки.
"Мертвий Рінгер", дуже популярний вираз в англомовному світі, використовується для репрезентації чогось "абсолютно того ж".
Гасло «врятований дзвоном» багато хто вважає знаковим механізмом дзвону з труни безпеки, щоб врятувати життя тих, кого занадто рано поховали. Насправді, деякі люди кажуть, що цей вираз походить від боксу, це означає, що ті боксери, які перебувають у невигідному стані, коли опонент грюкає годинником перед тим, як їх збити, вони можуть мати хвилину, щоб дихати і залишатися на полі, поки наступна гра. Старт. Яке твердження, на вашу думку, є більш підходящим?
Вільям Тебоу та Лондонській превенції асоціації раннього похорону
У минулому тема передчасних поховань та трун безпеки була настільки поширеною, що з ними були пов'язані деякі дивні організації та особи. Однією з важливих фігур є Вільям Теб, британський бізнесмен і соціальний реформатор. Народившись у 1830 році, він присвятив своє життя кільком дуже важливим видам спорту, таким як Асоціація вегетаріанців, Королівське товариство запобігання жорстокості до тварин та Національна асоціація захисту собак.
Однак у пізні роки Тебова він створив досить дивну організацію - Лондон, щоб запобігти асоціаціям раннього поховання. Він керував багатьма пов’язаними кампаніями та проводив багато боротьби за похоронні реформи, щоб гарантувати, що похоронці можуть загинути 100%.
У 1905 р. Теб оголосив про свою колекцію випадків передчасного поховання та підсумував деякі вражаючі цифри: 219 підозрюваних у передчасному похованні, 149 справді були передчасно поховані, 10 - в живій анатомії, а 2 - під час збереження трупа. Коли я прокидаюсь. Його зусилля щодо безпечних трун та передчасного поховання ще більше сприяють використанню запобіжних трун.
Висновок
До піднесення сучасної медицини труна безпеки була справжнім розкриттям куточка соціальної реальності, а також люди намагалися врятувати нежить. Уявіть, що ви прокинулися в труні в декількох метрах від землі, і ви можете зрозуміти, чому труна безпеки була настільки популярною в той час.
Звичайно, зараз у нас не буде можливості випробувати цю труну безпеки, адже нинішня кремація може гарантувати 100% смерть.
